Сім'я Руденків
Олена та Віталій
Син Мирослав
20 лютого 2018 року

«Зустріч завдовжки в життя»

Сім'я Руденків


Багато хто нашу сім'ю називає багатодітною, але для нас це лише «соціальна прив'язка», оскільки насправді наші діти – це міцний фундамент, на якому стоїть наша сім'я, будуються взаємини і, звісно, присутня любов у потрійному ступені. Отже, «цеглинки» нашої сім'ї – Маргарита (11 років), Марко (6 років) і Мирослав (тепер 2,5 місяця). Я економіст і юрист за фахом. У своєму житті мені вдається успішно поєднувати головну, безперечно, мою професію – матері за покликом душі та кар'єру юриста/економіста. Зі своїми двома старшими дітьми мені вдалося здобути дві вищі освіти, вивчити три мови й успішно їх застосовувати в робочому та повсякденному житті.

Наша донька Маргошка шалено любить Францію – і недивно, адже, коли я була вагітна, то легко змогла опанувати французьку, і кожен день вона уважно слухала, як старанно я повторюю фрази, вивчаю нові слова і як наспівую їй французьких пісень.

Наш син Марко обожнює піцу і спагеті, мріє поїхати до Італії і щоразу заразливо регоче, коли я починаю з ним розмовляти італійською. І хоч усі стверджують, що це вигадка, але, коли я носила його під серцем, то вивчила італійську і багато подорожувала Італією – і можна сказати, що італійський колорит він ввібрав із молоком матері.

Про нашу третю вагітність

Ми мріяли про третю дитину – оскільки сама я з багатодітної сім'ї, для мене велика сім'я завжди була важливіша за все інше... І під час останньої нашої спільної поїздки з чоловіком по Італії в Неаполі під час недільної служби я попросила біля ікони Божої Матері про сина... Моє прохання линуло з самого серця. І через два місяці ми дізналися, що чекаємо малюка. Аж 5 місяців ми нікому нічого не казали – це була лише наша спільна таємниця.

Першою про майбутнє поповнення дізналася наша дочка Маргоша, але вона дуже переживала, щоб це не була дівчинка, адже хотіла бути лише однією принцесою в сім'ї для тата. І вона зітхнула з таким полегшенням, коли лікар на УЗД повідомила, що 100% буде Хлопчик, отже Син... Як багато для мене це означає – захисник, герой, помічник, опора!


Знайомство з ISIDA

Із клінікою ISIDA я познайомилася ще 12 років тому – її порекомендувала Левицька Алла Володимирівна, вона там працювала та працює зараз, і запропонувала провести екскурсію, хоча я тоді планувала народжувати в 7-му пологовому будинку – всі там народжували. Але після докладного знайомства, побачених масштабу й уважного ставлення до вагітної, індивідуального підходу та сприйняття вагітності не як хвороби ми ухвалили рішення спостерігатися і, звісно, народжувати в ISIDA. Так я і потрапила до Вільги Ірини Миколаївни, а двох дітей народила з Левицькою. Після перших пологів я сказала їй, що обов'язково повернуся по сина – і повернулася ще двічі...

«Всесвіт. День перший»

Одного разу на пошту мені прийшов лист від ISIDA, якого, чесно кажучи, я не збиралася відкривати, оскільки знала, що всі медичні аналізи контролює лікар, тож зазвичай одразу ж відправляла «розсильні» листи до кошика, але зараз рука моя «схибила» і я відкрила цього листа. Як зараз пам'ятаю – це було 2 лютого. У листі йшлося про соціальний проект «Всесвіт. День перший».

Я поцікавилась у чоловіка, чи не буде він проти, якщо ми візьмемо участь. Ми планували партнерські пологи, і ставлення до цього у нас було як до нашої спільної таємниці. Це наші переживання народження нового життя, наша емоційна складова. І ми до кінця не розуміли, як «чужа» людина братиме в цьому участь та ще й фотографуватиме. За одну ніч я вивчила багато статей, переглянула 1000 фотографій і зрозуміла, що, на жаль, в Україні зйомка пологів знаходиться на етапі «зачаття», і значна частина інформації містилася на іноземних ресурсах.

Для людей в Україні пологи – це брудно, це нестерпно боляче, це небезпечно, це те, про що краще забути і не згадувати ніколи. Але 3 лютого я зважилася написати Тетяні, щоб уточнити подробиці і взагалі переговорити про її бачення зйомки. Вона дуже швидко відповіла, її голос вселяв упевненість – наче вона 100 тисяч разів уже це знімала і дійсно була частиною великої команди ISIDA. Після нашої недовгої розмови, спілкування в вайбері було вирішено – Беремо участь.

Про пологи

Як і всі вагітності, ця вирізнялася легким перебігом, навіть швидким, зважаючи на шалений ритм життя нашої родини. Я вела правильний спосіб життя, їла маленькими порціями здорову їжу, багато займалася спортом – і як результат набрала всього 8 кг. Звісно, я хочу подякувати Вільзі Ірині Миколаївні, яка спостерігала мою вагітність, як і попередні дві, – вона була на зв'язку 24/7. Це людина, яка оповиває вас турботою, і з першого вашого візиту ви розумієте, що ви в надійних руках на всі 9 місяців, що вона нічого не пропустить, що вона краще перевірить ще два, три і всі 23 рази, і вселить у вас упевненість, що все буде добре!

У день «тренувальних пологів» я написала Тетяні, що їду на Лепсе – так і відбулося наше знайомство. Вона напрочуд чуйна людина, дуже відповідальна, з великим серцем і натхненням від Бога. Ми провели у спілкуванні години три, і в ту мить я вже знала, що в призначений день вона буде поруч, не проспить, не вимкне телефон – вона точно буде з нами!

І ось у день Х Таня зробила перший кадр, як ми зайшли до лікарні, і я зітхнула – отже, сьогодні точно повинен народитися наш син. Емоції від очікування цієї зустрічі переповнювали мене. Мій чоловік був поруч, він – моя опора, підтримка, моя найближча і найрідніша людина, поїв мене чаєм під час переймів, жартував, тримав міцно за руку, і його погляд... Дійсно, сильні люди відчувають чужий біль, але вони нікому про це не кажуть. Переживання чоловіка за мене, за малюка відчувалися енергетично... В якусь мить Алла Вікторівна сказала, що вже час... Далі – як у тумані, ти чуєш голос акушерки – як дихати, що робити. Ще секунда – і маленький клубочок щастя лежить на моїх грудях. Сльози струменіли з моїх очей, я плакала і не могла дихати від любові до чоловіка, ніжності до сина і поваги до всього медперсоналу – людей, які допомогли народиться Мирославу. І роблять це щодня з повною віддачею, оптимізмом, вірою в те, що все буде добре.



Зустріч завдовжки в життя

Насправді все забувається, тим паче пологи. Мозок пам'ятає черговість дій, серце – емоційну складову, але час стирає з пам'яті поступово все. Коли я отримала фотографії – перехопило подих, адже можна подивитися на цей процес через якийсь час, коли твоя голова, твій режим життя змінюються на До і Після: народження «найголовнішого» в житті Чоловіка і Жінки, народження не тільки нового життя, але й нової долі, нової людини, яка лише зміцнить віру в Любов, Надію і справжнє Щастя.

І якщо жінка роздумує – а чи треба фотографувати свої пологи, то відповім, що це варто робити на всі 1000%, оскільки емоції на цих фото неможливо зіграти, тут не можна злукавити. Цей день, години, хвилини докорінно змінюють життя жінки. У мить народження дитини серце матері збільшується в стократ, і любов переповнює цей світ. Безперечно, щасливі моменти народження не завжди в гарній обгортці, але емоційна складова цих фото не залишить байдужими нікого. Отже, зазирніть за ширму народження дитини – адже це «зустріч завдовжки в життя».

Фотовиставка «Всесвіт. День перший»

Глибокий та чуттєвий фотопроект про мить, з якої починається життя

13 травня – 13 червня 2018 року

Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка

Ініціатори проекту

Мережа клінік ISIDA об’єднує перший недержавний пологовий будинок в Україні та три амбулаторні філії, які спеціалізуються на медичній допомозі матері та дитині. За роки роботи фахівці клініки допомогли з’явитися на світ понад 12 500 малюкам.

Таня Клименко – фотограф пологів. Медична освіта, професійна підготовка, поєднані з інтелігентністю та високим рівнем емпатії, допомагають їй зловити кадр неймовірного перетворення. Перетворення жінки – на маму, чоловіка – на батька, а пари – на сім’ю.

Зв'язатися з нами
Київ, б-р Вацлава Гавела (Івана Лепсе), 65